Море

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
ВікіпедіЯ
Дивіться у Вікіпедії:
  • Ми несемо в це море все добре і все зле, що ми бачили, ми несемо в нього своє життя, навіть більше — свою душу. І кожен впадає по-своєму. Одна ріка з давніх часів знає, в яке море вона тече, друга з труднощами знаходить свій шлях. Одна бачить море з самісіньких своїх витоків, друга в муках довго, дуже довго шукає його. Третя губиться в пісках і пересихає, так і не досягнувши морських хвиль... Короткевич Володимир Семенович
  • Море хвилюється від вітру, а народ — від чуток. Ганда прислів'я
  •  :Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. Костенко Ліна Василівна
  • Немає людини, котра би була наче Острів, сама собою, кожна людина є частиною Материка, частиною Суходолу; і якщо Хвиля змиє у море прибережну Скель, меншою стане Європа, і також якщо змиє край Мису і зруйнує Замок твій і Друга твого; смерть кожної людини применшує і мене, оскільки я єдиний з усім Людством, а через те не запитуй ніколи, зак им калатає дзвін, він калатає за Тобою Донн Джон
  • Неоднакові на смак пливуть різні ріки... Смак однакий у річках, що впали у море. Величковський Іван
    Вам потрібно сонце? Ось воно!
Вам потрібно море? Ось воно!
Вам потрібна трава? Ось вона!
…Ой, ні — вибачайте — трави нема! («Джамайка») Тартак
  • Море не виходить із прописаних кордонів. На це відважується тільки людина. Гельвецій Клод Адріан
  • Світ — море, тож будуй свого човна із добрих діл, щоб не розбився. Рудакі
  • В калюжу сідають ті, кому і море по коліна. Сухоруков Леонід Семенович
  • Вам жизнь іздається казнає-чим. Хата, піч, подушки — ото вам і все щастє. А козакові поле не поле, море не море, щоб ізнайти долю. Козацька доля в бога на колінах. Туди і рветься наша душа, коли хочеш знати... Чорна рада
  • Тату, можна, я буду спати в морі? Людина-амфібія (фільм, 1961)
  • Народжені для того, щоб направити мир через море брехні до істини і вивести його з глибокої прірви дикості і вульгарності - на світ, до високої культури і шляхетності, - вони, хоч і живуть серед людей, проте, все ж таки не належать, по суті до їх суспільству і тому вже з юності усвідомлюють себе значно відрізняються від них істотами; втім, цілком ясну свідомість цього складається не відразу, а з роками. Шопенгауер Артур
  • Сину мій, не їдь за море, — бідна мати просить. — Знай, не тільки вдома горе, — його всюди досить Баскські прислів'я
  • Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі – степ і море. Леся Українка