Лукрецій

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Лукрецій
Lucretius1.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Тексти у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Лукрецій, Тіт Лукрецій Кар (бл. 99-95 — 55 до н. е.) — давньоримський поет і філософ-матеріаліст.


  • Безсмертна смерть.
  • Виражай смертними словами безсмертні речі.
  • Від того всіх смертних огортає страх, що багато явищ вони бачать на землі й на небі, яких причини побачити й зрозуміти не вміють, і гадають, що це все вожою волею твориться. Якщо ж ми будемо знати, що ніщо не може з'явитися з нічого, тоді ми значно чіткіше побачимо предмет наших завдань: і звідки з'являються речі і яким чином усе відбувається без допомоги зверху.
  • Дух сильний радістю.
  • Дірявого глечика не наповниш.
  • Дна ніякого не у всесвіті ніде, і тілам споконвічним зостатися нІде на місці, якщо нема ні кінця, ні краю простору.
  • Краще спокійно коритися, ніж панувати самому.
  • Кожен відчуває, які має сили, на які може покладатися.
  • Людина гине, справа залишається.
  • Людина сама не знає, чого вона хоче, і постійно шукає інших місць, наче це позбавить її від тягаря.
  • Не все пасує до всього.
  • Ніщо, по-моєму, не здійснюється так швидко, як те, що задумує й виконує розум.
  • Справа говорить сама за себе.
  • Усе вдосконалює природа.
  • Якщо відчуття будуть не істинні, то й розум виявиться несправжнім.

Джерела[ред.]