Емануїл Ласкер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Емануїл Ласкер
Stamps of Germany (DDR) 1968, MiNr 1387.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Емануель (Емануїл) Ласкер (нім. Emanuel Lasker; 1868 — 1941) — німецький шахіст, математик і філософ. Другий чемпіон світу з шахів. Володів титулом 27 років — від 1894 до 1921 року, що є досі непобитим рекордом.


  • На шахівницях борються люди, а не дерев'яні фігури.[1]
  • Коли партію розігрує пересічний шахіст, вибір правильного ходу із багатьох можливих не обмежується вимогами позиції, а визначається випадковими обставинами. Точно так само відбуваються й в інших царинах людської діяльності. Коли посередній піаніст розігрує яку-небудь п'єсу,— він може це зробити різними способами, але для Розенталя чи Падеревського [відомі тогочасні піаністи] існує один спосіб передачі… Що вище художник, то менша його свобода. (з філософського твору «Боротьба», 1907)[2]
  • Сучасний шахіст прагне до перемоги силою думки. Йому недостатнього самого успіху — він хоче неминучості його. Він хоче збагнути заплутану, часто важкозрозумілу логіку всього, що відбувається на шахівниці. Ось тріюмф, котрого добивається сучасний маестро! Коли він у змаганням показує цю логіку, вона дає насолоду глядачам у всьому світі.
Партія двох маестро — драма без слів. Головні особи — шахові фігури. Вони грають без жестів. Їх засоби вираження — самі поняття. У цій драмі застосовані всі правила мистецтва; єдність, послідовність і справедливість повинні панувати, щоб партія сподобалась.
Ті не розуміють духу часу, хто звинувачує нас, сучасних маестро, в сухості. (стаття «До психології шахів» у «Neue Freie Presse», 1910)[3]
  • Я згадую із днів моєї молодості, що старі маестро часто мають тенденцію закривати дорогу молодим силам і цим перешкоджають прогресу гри. Я не бажаю належати до тих, хто загороджує шлях молоді. (після втрати титулу, 1921)[4]
  • Шахова партія, хоча є продуктом творчості двох великих особистостей, не володіє такою необмеженою свободою, як витвори мистецтва, що мають на собі відбиток однієї гармонійної особистості.[5]
  • У шахах є елементи науки та мистецтва, але і ті й інші підкоряються основному — боротьбі.[6]
  • Шахи завжди були засобом зв'язку багатьох народів. Шахи — есперанто великих і малих народів. (на бенкеті з нагоди відкриття Московського турніру 1935)[7]

Про Ласкера[ред.]

  •  

Ласкер був моїм учителем. Без нього я не був би тим, ким я став. Неможливо собі уявити шахове мистецтво без Ем. Ласкера.[8]

 

  Александр Алехін (1934)

Примітки[ред.]

  1. Зак, с. 80
  2. Зак, с. 79
  3. Верховский Л. С. Карл Шлехтер. — Москва: Физкультура и спорт, 1984. — С. 42
  4. Зак, с. 118
  5. Зак, с. 174
  6. Зак, с. 183
  7. Сизоненко А. И. Капабланка. Встречи с Россией. — Москва: Знание, 1988. — С. 82
  8. Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. Памятные страницы истории шахмат. — Киев: Здоровья, 1990. — С. 109

Джерела[ред.]

  • Зак В. Г. Ласкер. — Москва: Физкультура и спорт, 1963. — 200 с.
Чемпіони світу з шахів
1886—1993
Шаховий король
Шаховий король
Вільгельм СтейніцЕмануїл ЛаскерХосе Рауль КапабланкаОлександр АлехінМакс ЕйвеМихайло БотвинникВасиль СмисловМихайло ТальТигран ПетросянБорис СпаськийРоберт ФішерАнатолій КарповГаррі Каспаров
1993—2006
За версією ФІДЕ За версією ПША
Анатолій КарповОлександр ХаліфманВішванатан АнандРуслан ПономарьовРустам КасимджановВеселин Топалов Гаррі КаспаровВолодимир Крамник
2006—
Володимир КрамникВішванатан Ананд