Бернгард Шлінк

Матеріал з Вікіцитат

– Хіба ти забув, як малою дитиною ти завжди обурювався, що мати краще знає, ніж ти, що є добром для тебе? Вже те, якою мірою можна накидати дітям свою волю, становить справжню проблему. Проблема ця філософська , але філософія не переймається дітьми. Вона полишила це завдання педагогіці, хоча та впорюється з ним поганенько. Філософія забула про дітей, – усміхнувся він мені, – забула назавжди…

– Та коли йдеться про дорослих, я не бачу абсолютно ніякого виправдання, щоб те, що хтось інший вважає за добро для них, ставити вище від того, що вони самі вважають за своє добро.

–Навіть тоді, коли згодом вони самі будуть щасливі від цього?...

– Ми говоримо не про щастя, а про гідність і свободу. Ти ще дитиною знав про цю відмінність. Тебе аж ніяк не втішало, що мати завжди мала слушність. (Бернгард Шлінк. Читець (нім. Der Vorleser). Переклад Петро Терещук. К., Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2005)