Андреєв Олексій Валерійович

Матеріал з Вікіцитат
Андреєв Олексій Валерійович
Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Валерійович Андреєв (L e x a) (нар. 1971) — поет, прозаїк, діяч Інтернету, автор літературних праць під псевдонімом Мерсі Шеллі.

Цитати[ред.]

  •  

Але найбільше мене дратує те, що підноситься як особливе демократичне досягнення інтернету, — громадянська журналістика за типом Варламова і Навального. Дається скандальна фотка — і тут же, не розбираючись в деталях, моментальне резюме: ось хто ворог! Велика помилка, що вільними людей роблять відкриті комунікації. Ні, вільними роблять знання і вміння. Але цього ви не отримаєте з гоп-стоп-твіт-журналістики. Зате маніпулювати некомпетентними топ-блогерами дуже легко навіть при свободі комунікацій. Я прекрасно розумію, як написати новину, яку перепостять тисячі людей, причому там буде написана повна нісенітниця, але зате гостросоціальна. Російський інтернет взагалі однорідний і колективний, схильний бігти за маленькою купкою ідолів.

 

Но больше всего меня раздражает то, что преподносится как особое демократическое достижение интернета, — гражданская журналистика по типу Варламова и Навального. Дается скандальная фотка — и тут же, не разбираясь в деталях, моментальное резюме: вот кто враг! Большое заблуждение, что свободными людей делают открытые коммуникации. Нет, свободными делают знание и умение. Но этого вы не получите из гоп-стоп-твит-журналистики. Зато манипулировать некомпетентными топ-блогерами очень легко даже при свободе коммуникаций. Я прекрасно понимаю, как написать новость, которую перепостят тысячи людей, притом что там будет написана полная чушь, но зато остросоциальная. Российский интернет вообще однородный и коллективный, склонный бежать за маленькой кучкой идолов[1].

  •  

Просунута мережева журналістика, яка відмовилася від середньовічної скритності, дуже допомагає в боротьбі з літературною хворобою. Коли тобі кожну хвилину кричать «лажа!» з усіх кінців світу, коли ти сам щодня відстежуєш купу нісенітниць — мимоволі задумаєшся, як багато марення в паперових книжках, автори яких взагалі ніякого зворотного зв'язку не використали.

 

Продвинутая сетевая журналистика, отказавшаяся от средневековой скрытности, очень помогает в борьбе с литературной болезнью. Когда тебе каждую минуту кричат «лажа!» со всех концов света, когда ты сам ежедневно отслеживаешь кучу нелепостей — поневоле задумаешься, как много бреда в бумажных книжках, авторы которых вообще никакой обратной связи не использовали[2].

Примітки[ред.]