Іоанн Тобольський

Матеріал з Вікіцитат
Іоанн Тобольський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Іоанн Тобольський (в миру Іван Максимович Максимович; 1651–1715) — єпископ Руської Православної церкви та Православної російської церкви, з 1697 року — архієпископ Чернігівський, з 1711 року митрополит Тобольський і всія Сибірі. Відомий своєю місіонерською і богословською діяльністю, засновник Чернігівського колегіуму.

Цитати Іоанна Тобольського[ред.]

З книги «Алфавіт», Чернігів, 1705 р.[ред.]

  •  

Ті, хто лає, нам користь уділяють,
До подвигів належних вони нас надихають,
Бо ті, котрі у вічі приємно похваляють,
Нас ласкою своєю в праці послабляють[1].

  •  

У кожнім ділі ворог твій гріх розкриє ревно,
А друг прикриє неміч, осмішить тебе певно.
То ж, друже мій, як хочеш життя і світ пізнати,
Ти ворога та друга старайся придбати[1].

  •  

Як добре діло твориш — це друг тобі каже,
А чиниш зле у світі — то ворог тобі скаже[2].

  •  

Той погибний, що, бува, брата осуджає,
Співрозмовника й себе в прірву укидає[2].

  •  

Беріть мене глибини, бо вас не збагнути[2]!

  •  

Лев грізний в їжу птасі найменшій буває,
Здорового й міцного черв’як поїдає[2].

  •  

У світі цім широкім немає твердого,
Що годі сокрушити, немає міцного[2].

  •  

Не вір багатим людям, о царю, так сильно,
Прийде час, зубожіє багач неомильно[2].

  •  

Всі влади і начала на нитці висять
І тим своє падіння прийдешнє вістять[2].

  •  

Тримай, що маєш, твердо, нехай не маліє,
Щоб голим не лишитись, як щастя одвіє[2].

  •  

Царство світу все таке: в усьому нестійне
І нічого в нім нема, що стало б надійне[2].

  •  

Як розум чоловічий не може пізнати
Нічого, що є поруч, навіщо бажати
Заховане взнавати? Ні, то безрозум'я,
Шукати досконалість найвищу — безум'я[2].

  •  

Наруга щастя буває наслідить[2].

Із збірки «Театрон», Чернігів, 1706 р.[ред.]

  •  

Не велика сторожа, на зброю багата,
А любов ворожнечу могла б подолати[3].

  •  

В добрім мирі триває премудре правління[3].

  •  

Любов, не страх, у світі є знаком багатства[3].

  •  

Веселощі в спокої не зникнуть ніколи[3].

  •  

Золотий тепер наш вік, на гріш все береться,
В нас за золото й любов, бува, продається[3].

  •  

Сили на малих річках вітер не з’являє,
Вітру з півночі в собі герб не зберігає[3].

  •  

Чи ж не сріблом та злотом все у нас зміряють?
Хто підсуне дар більший, ліпшим називають[3].

  •  

Не зловонить, в житті він чудово пахтіє,
А помре — сморід лютий од нього повіє[3].

  •  

Нема віри друзям в царстві влади нетерпимім[3].

Епіграми[ред.]

  •  

Однакова чеснота царство заслужити
Й заслужене у світі потім не згубити[4].

  •  

З кожним ближнім не раджу надміру дружити:
Хоч не будеш радіти — не будеш тужити[4].

  •  

Хто скипетром жорстоко в царстві управляє,
Той страханих страшиться, себе ж погубляє[4].

  •  

Тисячі людських облич, різні всі напрочуд,
І в людських шуканнях так — не одного хочуть[4].

  •  

Хоч світ цей сокрушиться, він увесь не зникне,
Не стертий при падінні, ще буйніш заквітне[4].

  •  

Під шкірою овечки вовк себе ховає,
Тож серце на ворожі вчинки нас штовхає[4].

  •  

Коли білу свою честь ти встиг почорнити,
Забагато треба вод — її відбілити[4].

  •  

В добрий час і друзі є, віднайдеш багато,
Хоч одного у лихий спробуй відшукати[4].

  •  

Що твердіш од каменю, що води м’якіше?
Твердий камінь од води крушиться сильніше[4].

  •  

Добробут, наче місяць, бо змінно він ясніє,
То більшає нестало, то щербиться й маліє[4].

  •  

Хоч в безмірних хвилях судно пробуває,
Під воду не пірнувши, ще біди не знає[4].

Із книги «Ось блаженства євангельскії», Чернігів 1709 р.[ред.]

  •  

Коли вода в краплині одній прибуває,
Від сонячного вару відразу ж зникає,
А в море увіллється, єднається з морем,
Живе в стихії рідній, не знається з горем[5].

  •  

Любов зника у людях, злоба виростає,
Всі заздрісні зробились — і це не збуває[5].

Із книги «Царський путь Хреста Господнього», Чернігів, 1709 р.[ред.]

  •  

Хто хоче, в домах славних славно пробуває.
Мене безмовне місце завжди всолоджає[5].

  •  

Чим є життя протягле в світі двох супряжник?
Важке іго, що повне недугів поганих[5].

  •  

Велику слава силу душі учиняє.
Є добродійність добра, як ліні немає[5].

  •  

Харч, що в забороні, їсти непотрібно.

  •  

В речах доброприємних серце непокірне.
Ніколи не бажає бути добротвірне[5].

  •  

Розум власнеє серце завжди прикрашає.
Світлом сяє, хоч сумом вмитеє буває[5].

  •  

Держи лодію легко, як плавом пускаєш,
Але ліпше, як човен преміцно тримаєш[6].

Інші цитати[ред.]

  • Всі влади і начала на нитці висять
І тим своє падіння прийдешнє вістять.
  • Як розум чоловічий нічого пізнати
Не може, що є поруч, навіщо бажати
Заховане взнавати?
  • Царство світу все таке: в усьому нестійне
І нічого в нім нема, щоб стало надійне.
У світі цім широкім немає твердого,
Що годі сокрушити…
  • Розум власнеє серце завжди прикрашає,
Світлом сяє, хоч сумом вмитеє буває.
З кожним ближнім не раджу надміру дружити:
Хоч не будеш радіти — не будеш тужити.
  • Той погибний, що, бува, брата осуджає.
  • Любов, не страх — у світі є знаком багатства.
  • Хто скипетром жорстоко в царстві управляє,
Той страханих страшиться, себе ж погубляє.
  • Тримай, що маєш, твердо, нехай не маліє,
Щоб голим не лишитись, як щастя одвіє.
  • Ті, хто нас лає, нам користь уділяють,
До подвигів належних вони нас надихають,
Бо ті, котрі у вічі приємно похваляють,
Нас ласкою своєю у праці послабляють.
  • Як добре діло твориш — це друг тобі укаже,
А чиниш зле у світі — то ворог тобі скаже.
  • Як хочеш життя і світ пізнати,
То ворога і друга старайся придбати.
  • В добрий час і друзі є, їх знайдеш багато,
Хоч одного у лихий спробуй відшукати.
  • Коли білу свою честь ти встиг почорнити,
Забагато треба вод — її відбілити.
  • Шукати досконалість найвищу — безум'я!

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]